Андреасу Галлоцці було 22 роки, родом з департаменту Йонна з Бургундії. Він завжди хотів бути військовим. Він приєднався до 17-ого інженерно-парашутного полку у вересні 2020 року.
16 лютого 2023 року Андреас загинув у бою проти росіян під Сватовим, на сході України.
Його мама Edith 17 лютого була на Майдані в Києві, а в цей же час Rémi та інші були на кладовищі, де спочиває Андреас у Франції.
Він поїхав із Франції, щоб захищати Демократію, Україну, українців, Європу. Під час навчання в Міжнародному Легіоні, де він отримав прізвисько Frenchie (Френчі), багато хто відзначав, що він був рішучим і залюбки виконував свій обов’язок. У телефонних розмовах з мамою Едіт він повторював: "Мамо, мені добре там, де я зараз; я знаю, для чого я приїхав; я розумію, на що я йду". Одного разу на передовій, він їй сказав: "Мамо, тут 14-18 (роки Першої світової війни, -авт.) в XXI столітті". Його двоюрідний дідусь, чию історію Андреас чув і добре знав, як і інші члени його родини, впав в окоп в 1918 р. і останнє, що сказав було: "Все добре".
В особистих речах Андреаса, які повернули колеги з Міжнародного Легіону, його мама знайшла записку із вказівкою для родини, де шукати його останні слова в телефоні.
У "замітці вже запізно" писалось:
"Війна ― це прокляття людства, тому, що війна ніколи не вмирає. Завжди будуть справедливі причини, за які варто битися і вмирати за необхідності, боротися проти божевільних, які хочуть зруйнувати все, що їх оточує заради власного Его…нічого іншого крім дрібниць."
…тоді він напише як свої "Останні слова":
зазначивши, що подальший текст був натхненням від листів французьких солдатів Першої світової війни, Андреас добровільно обрав текст, можливо, його він зачепив найбільше, і він його адаптував, додаючи власні слова.
" Останні слова:
" Моя найдорожча мамо, люба родино, мої вірні друзі. Для мене війна скінчилась, але я ні про що не шкодую, я бачив достатньо героїзму і страхіть.
Я молюсь, щоб ваша доля була більш милостива. Наше життя – коротке. Я вдячний небу за всі радості, за все щастя, і випробування, які приготувала мені доля.
Моє життя було чудове і майже наповнене.
Ці декілька фраз будуть моїми останніми. Я прожив свої останні години, переглядаючи усі фото з вами, мої дорогоцінні спогади.
Лише диво могло б мене врятувати. Я знав, що ця місія могла бути занадто небезпечною, однак я чоловік впертий, я не хотів залишати своїх друзів, які їхали б самі в центр цього пекла.
Війна робить людей божевільними. Я виконав свій обов’язок, відстояв честь Франції, України і Європи. Я не відчуваю жодних докорів сумління щодо від’їзду в Україну, я знайшов сенс свого життя та своїх переконань. Єдине про що жалкую, можливо, це те, що я не мав часу покохати когось усім своїм серцем.
Я сподіваюсь ви знайдете сили мене пробачити і Господь хотів би, можливо, з’єднати нас на небі або в іншому місці, роз’єднавши нас на цій землі.
Не забувайте ніколи солдатів, які загинули за праве діло.
Я ніколи вас не забуду, я люблю вас.""
Останні слова були написані 1 лютого 2023. Андреас загинув у бою проти росіян біля Сватова, на Сході України,16 лютого 2023.
Опинившись в руках побратима-японця, Андреас вимовив останнє: "Все добре".
Автор: Olivier Jouet, Цензор.Нет
