Його бойовим позивним стало прізвисько, що прилипло до нього від самого початку військової служби за контрактом: «Малой» – бо він і справді був невеличким на зріст, та ще й відверто юним.
Розповідає про 19-річного Сашка Аrmyinform.
Більшості з піхотинців-холодноярівців він у сини годився, і ставилися вони до нього саме по-батьківськи, радіючи тому, як хлопець на очах мужніє, як охоче опановує солдатські науки, як прагне у всьому бути першим. А згодом, вже у боях, 19-річний козак здобув славу і авторитет серед старших бойових товаришів як «майстер влучного пострілу» із грізної протитанкової зброї, здатний перетворити на металобрухт будь-яку рашистську броньовану «кракозябру»…
Його звали Олександр Гарбуз, він народився 2 липня 2002 року у селищі міського типу Губиниха Новомосковського району Дніпропетровщини. У 2017 році закінчив 9 класів Губинихської загальноосвітньої школи №2, 2020-го – Перещепинський професійний ліцей за спеціальністю «Робітник фермерського господарства». За відгуками викладачів Сашко був справді охочий до роботи на землі, одним із найкращих у вивченні сільськогосподарських техніки та обладнання, і загалом – вихованим, скромним, чемним хлопцем…
Він щиро любив свою землю, але мирно її обробляти завадила ситуація у країні, що покликала Сашка до зброї. 20 листопада 2021 року він уклав контракт про проходження військової служби і став солдатом окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Пройшов курс підготовки у навчальному центрі, обійняв посаду оператора протитанкового ракетного комплексу протитанкового взводу механізованого батальйону.
Боєць з позивним «Липа», який у боях під Харковом особисто неодноразово «виводив на позицію» «Малого», свідчить про знищення на його очах вітчизняним ПТРК «Корсар» – чотирьох одиниць ворожої бронетехніки, а командир взводу із позивним «Ілля» говорить, що загальний особистий бойовий рахунок Сашка сягає десятка бойових машин противника.
У ніч на 16 березня 2022-го холодноярівці почали невеличку операцію, що мала на меті захват ворожої позиції, звідки по українських воїнах стріляв танк. Уночі розвідгрупа подолала 12 кілометрів і наблизилася до лісопосадки, яку треба було перевірити. Виконати це завдання зголосилися Сашко і старший за віком боєць із позивним «Хакер». Хлопці на очах побратимів пройшли 300-метрову відстань і зникли у хащах, після чого зв’язок із ними було втрачено. За пів години очікування позаду почалися «прильоти» ворожої артилерії, розвідгрупа отримала наказ відступати, проте «Липа» вирішив йти вперед – і за чітко видними на снігу слідами було виявлено сліди боротьби і шапку «Малого»…
Згодом окупанти виставили відео з полоненими «нациздами/біндеровцами», і змусили Сашка зателефонувати батькам…
24 березня українські війська визволили село Гусарівку, виявивши там залишки близько 60 одиниць російської військової техніки й сліди численних воєнних злочинів, зокрема, руйнувань, пограбувань та вбивств. Наступного дня, за інформацією місцевих жителів, на одній із вулиць села було виявлено тіло українського військовослужбовця, вбитого пострілами у голову, причому на тілі були сліди тортур… За татуюваннями командир взводу упізнав «Малого»…
Тіло загиблого воїна додому супроводжував його двоюрідний брат, який також служить у холодноярській бригаді…
– Я особисто захопив у полон чотирьох росіян – і жодного з них не убив, бо я розумію так, що, якщо вороги здаються, то вбивати їх не можна… Яка ж падлюка вирішила позбавити життя Сашка? Я не розумію цього – він же дитиною був, був абсолютно беззахисним, був «у повній вашій владі», навіщо ж ви його катували і потім – вбили?.. – розповідає «Липа».
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі Указом Президента України №237/2022 від 13 квітня 2022 року солдату Гарбузу Олександру Руслановичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).
Вічна слава Героям!
