Майже 90% з них – знаходяться у перші години після зникнення.
Днями Міжнародна федерація Missing Children Europe оприлюднила страшні цифри: кожні дві хвилини у Європі зникає одна дитина. Україна – не виняток. І на превеликий жаль – кількість дітей, що зникає безвісти в нас збільшується.
Більше 11 тисяч заяв про зникнення дітей надійшло до поліції 2018 року. На щастя майже всі знайшлися. Але 55 діточок від минулого року розшукують і досі. Вони ті, хто зник безвісти. ТСН.Тиждень досліджував алгоритми пошуку безвісти зниклих дітей.
"90 % дітей розшукується протягом першої доби і це знижує ризик скоєння злочинів щодо дитини", - розповідає начальник Управління ювенальної превенції Департаменту превентивної діяльності Нацполіції України Лариса Зуб.
Але 55 діточок з минулого року розшукують й досі. Вони ті, хто зник безвісти. І саме вони - кошмар батьків, правоохоронців і всього суспільства. Який шанс знайти дитину через рік – два – десять?
ТСН розповідав цю історію вісім років тому. Тоді ледь не весь Київ і, мабуть, вперше так завзято і масово шукав маленьку дівчинку. Яка зникла посеред білого дня у вихідний день – 31 липня 2011.
Вона вийшла з бабусиного дому у пів на шосту вечора. Хотіла купити телефонну картку і молока. Йшла давно знайомою, людною вулицею. Нічого не боялася, навіть пританцьовувала. Камери відеоспостереження сусідньої заправки зафіксували її рух вздовж дороги о 17:33. Відтоді дев’ятирічну Інну Лук’янович ніхто не бачив.
Тоді з ніг на голову перевернули всю столицю.
"З початку були перевірені шляхи, якими вона мала проходити. Також перевірені ті місця, на яких вона бувала разом зі своїми родичами, оскільки дівчинка не місцева. Звичайно, перевірені лікарні. Всі оздоровчі заклади. Були перевірені всі діти, які туди потрапляли. Були задіяні внутрішні служби – це солдати були задіяні. І були задіяні і Служби, і "Беркут", і МНС. І перевірені паркові зони, лісосмуги, кладовища. Навколо озер. Водолази перевіряли озера. Можливо щось трапилось, якийсь нещасний випадок", - розповіла тоді речниця Солом’янського РУ МВС у Києві Ірина Біба.
Як тоді, так і зараз алгоритм пошуку залежить від віку дитини та ймовірних версій – причин зникнення, які намічають поліцейські. Досліджують звички, вподобання, захоплення, улюблені місця, оточення. Спілкуються окрім батьків із родичами, друзями та знайомим. Досліджують школу та гуртки. Вивчають зі згодою батьків соцмережі.
Поліція вивчає плівки з камер відеоспостереження. Застосовує і спецприйоми: працює з агентурою – це можуть бути і безхатьки, і колишні засуджені. Тоді до пошуків Інни навіть наша програма залучила приватного детектива. Зараз при пошуку впроваджуються і нові методи.
"Минулого року в усіх регіонах України впроваджений метод розшуку дітей – це надсилання смс-повідомлень. Повідомлення надходять абонентам "Київстар", які перебувають в радіусі 3-х кілометрів біля місця зникнення дитини з посиланням на сторінку Facebook, де розміщається орієнтування з фото та особливими прикметами дитини", - розповідає Лариса Зуб.
Зазвичай, така активна фаза може тривати місяць. І саме у таких складних випадках зазвичай результативно допомагають громадські організації.
"Бо інколи буває, наприклад таке, що дитина зникла у Сумах, а нам поліцейський каже, зверніть увагу – дитина може бути у Києві - тоді ми робимо акцент на Київ – ми розуміємо, що треба залучити всі вокзали, білборди, всі наші ресурси, і після цього ми чергуємо на гарячій лінії 116 000, яка є безкоштовною і доступна з усіх мобільних операторів України, нам можуть подзвонити свідки, які цю дитину бачили і, на щастя,– так часто буває", - пояснює керівник проектів ГО "Магнолія" Марина Липовецька.
Але що тоді, коли екстрені пошуки лишаються безрезультатними. Місяць минув, і слідчі у більшості випадків вважають справу глухарем .
"Звісно, продовжується пошук цієї дівчинки – це Інна Лук’янович, яка зникла ще 2011 року. До цього часу вона не знайдена. Звісно, поліцією відпрацьовуються і особи, які затримуються і за розбещення, зґвалтування дітей. Взагалі термінів щодо розшуку немає. Якщо дитині виповнилося 18 років, а вона не розшукана – її далі продовжують шукати, як дорослу", - підкреслює Лариса Зуб.
Орієнтування дитини перебуває в поліцейській базі поки не знайдуть живою чи мертвою. Допомагають і нові технології. Минулого року Україна приєдналася до Міжнародної Федерації пошуку дітей.
"Європейська Федерація Missing Children Europe володіє спеціальним інструментом – це програма, яка може адаптувати фото дитини... В цій програмі можна вести певний проміжок часу і програма може зробити фото – спроектувати – як би зараз могла виглядати ця дитина", - пояснює Марина Липовецька.
Насправді через рік більшість правоохоронці вважають зниклу дитину - мертвою. Успіх пошуків залежить від слідчого і керівництва. Якщо це профі і йому болить, він щомісяця направлятиме запити у всі служби та відомства, які можуть хоч якось допомогти у розшуку: кордони, лікарні, притулки, міські та обласні адміністрації, транспорт.
Зараз дітей шукають не вузькі спеціалісти А оперативники, які працюють у карному розшуку і займаються більше кримінальними справами дорослих. Для справ безвісти пропалих дітей потрібен окремий підрозділ. І це треба робити терміново, адже кількість зниклих без вісти дітей росте щороку.
З початку цього року поліція вже зафіксувала 4250 заяв. Досі не знайдених дітей – 17. Кожна згаяна хвилина зменшує шанси знайти малечу.
"Ці перші три години – вони дуже критичні. Після трьох годин шанси знайти дитину втрачаються на 50%", - зазначає експерт з безпеки дітей Олена Лізвінська.
А те що відбувається з тими, хто зникає на роки, інколи моторошніше, ніж голівудські сценарії. Кілька років тому увесь світ говорив про історію з американського Клівленда. Там у підвалі одного з будинків впродовж 10 років тримали трьох дівчат. І не просто тримали. Їх закували у ланцюги і 10 років ґвалтували троє схиблених маніяків.
Наймолодшій на момент викрадення було 14. За цей час дівчатка вагітніли і навіть народжували. Але вижило тільки одне немовля. Правоохоронці давно вже поставили на справі хрест. Як раптом простий перехожий, порушивши закон про приватну власність - почувши щось недобре з будинку – просто виламав двері і жахнувся побаченому.
Саме завдяки небайдужому чоловіку сталось диво. Головний викрадач виявися водієм шкільного автобуса. Тобто, навіть важко уявити на скількох інших дітей він поклав око.
Тому уважно послухайте поради експерта. І вбийте в голови своїх синочків і донечок: ніколи нікуди не йти із незнайомими і нічого не брати від них. І байдуже чи-то жінка, чи-то чоловік. Вивчіть з ними аксіому: "Доросла людина ніколи не попросить допомоги у дитини". А якщо малюк загубився правила прості.
"Перше, звертайся до людей у формі – проси про допомогу. Якщо сам по собі загубився у людному натовпі – стій на місці і голосно кричи – проси, щоб тобі допомогли", - радить психолог.
А всім нам слід пам'ятати - чужих дітей не буває
