Екіпаж льотчика Дмитра Куликова та штурмана Миколи Савчука — українських військовослужбовців 7 бригади тактичної авіації імені Петра Франка одним з перших прийняв бій в українському небі у день повномасштабного вторгнення.
Льотчики загинули 24 лютого, знищуючи росіян на Київщині.
Про це розповіли Суспільне Хмельницький їхні дружини.
"Це такі хлопці – сіли і полетіли, вони не боялися нічого. Вони своїми діями і тим, що відбулося, дали можливість закінчити іншим екіпажам виконати бойове завдання".
Так про військовослужбовців розповіла дружина Дмитра Куликова — Юлія.
Вони загинули неподалік селища Фарбоване Київської області. В льотчиків поцілила російська ракета.
Дружина Дмитра Куликова згадує ніч на 24 лютого 2022 року, коли Старокостянтинів також опинився під обстрілом.
льотчик Дмитро Куликов
"Зателефонували з роботи і сказали: "Хлопці, збирайтеся". Ми розбудили дітей і якраз в цей проміжок відбулися вибухи. Чоловік мене обійняв на порозі, поцілував, як ніколи, і пішов".
Зі слів Юлії, її чоловік "жив небом".
Дмитро Куликов дружив зі штурманом Миколою Савчуком. Його дружина Олександра пригадала, в той день вірила, що екіпаж повернеться.
"Разом спілкувалися, святкували. Вони були дружніми. І я дуже раділа, коли дізналася, що Микола був саме з Дмитром в екіпажі. Знаючи Діму і Колю, думала — все буде добре".
Зі слів Олександри, Микола був із династії військових. Його тато також був штурманом на літаку ІЛ-76. Коли Коля був маленький, його батько загинув під час виконання завдання.
Микола був професіоналом своєї справи, брав участь в АТО, навіть навчався за кордоном, але завжди приділяв час дітям, яких мав троє.
Олександра розповіла, у ніч повномасштабного вторгнення Микола зібрався і терміново поїхав.
штурман Микола Савчук
"Екіпаж Колі і Діми були першим, хто прийняв бій. Вони першими полетіли на бойове завдання і його успішно виконали. Від цього в подальшому багато залежало в ході війни. Вони його виконали, але не повернулися".
За словами дружин, обидва військовослужбовці відзначені державними нагородами України – орденами "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно), а на місці загибелі екіпажу на Київщині встановили пам’ятний знак.
