Корки на дорогах, довга черга у магазинах – ці обставини, які від вас не залежать, можуть зіпсувати настрій на весь день. Так, такі ситуації ви не контролюєте, але зовсім інша річ – емоції щодо цих обставин.
Емоції складно контролювати, але можливо.
Проте людина може обирати того або щось, що контролює її життя. Задумайтеся – ви контролюєте день чи день контролює вас?
Психологія жертви побудована на впевненості в тому, що людина не несе відповідальність за власні дії і життєві обставини.
Сучасні люди стали більш вразливими, а от звичка критикувати та не приймати життєві обставини стає звичною частиною щоденного спілкування.
Соціологи Бредлі Кемпбелл (Bradley Campbell) і Джейсон Меннінг (Jason Manning) зазначають, що нас вчать реагувати на найменшу образу. Замість того, щоб розв'язати проблему, люди найчастіше скаржаться іншим людям, щоб вони підтвердили статус жертви, після чого починають від них залежати у цьому плані.
Така ситуація створює відчуття безпорадності. Людина просто занурюється у безсилля, починає звинувачувати інших, шукає причини і шкодує себе: "Якби тільки сталося X, все було б краще ...", "Чому я, а не вона/він?" І так далі.
Дослідники називають психологію жертви страшним трагічним трикутником, який розробив доктор Стівен Карпман (Steven Karpman) ще в 1960 році. Проте вона і досі актуальна.
Люди постійно грають одну з трьох ролей або всі три почергово.
Як жертва людина зосереджується на негативі у своєму житті і відчуває себе ображеною на тих людей, які критикують її або засуджують. Людина критикує інших і звинувачує їх без гніву та злості як переслідувач. Після цього звертаються до рятівників, яких люди-жертви можуть уявити у формі іншої людини або речей, щоб полегшити свої відчуття та відволіктися.
Вчені вважають, що скарги – це гарний механізм захисту, тоді, коли все йде не так, як хочеться, а людина хоче виправити це.
Що робити, щоб не вдавати з себе жертву – визнавати свої помилки, збільшити усвідомленість.
