16 липня 1990 року - Верховна Рада Української РСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет УРСР, яка проголосила державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх стосунках. "За" проголосували 357 депутатів, зокрема абсолютна більшість комуністів. Проти - четверо. Також ухвалено постанову "Про день проголошення незалежності України".
У преамбулі Декларації підкреслювалося, що Верховна Рада УРСР проголошує суверенітет України як "верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах".
Одним з головних положень Декларації суверенітету України було положення про громадянство. Проголошувалося, що Україна має своє громадянство, де "всі громадяни рівні перед законом, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, освіти, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять".
Декларація також проголошувала економічну самостійність України. У документі визнавала самостійність республіки у вирішенні питань науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації.
Також Україна проголошувала свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не братиме участі у військових блоках і зобов'язується дотримуватися трьох неядерних принципів: не застосовувати, не виробляти і не набувати ядерної зброї.
Декларація проголошувала право України безпосередньо реалізувати відносини з іншими державами, укладати з ними договори, обмінюватися дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами.
Декларація про суверенітет України приймалася в роки розвалу СРСР. 11 березня 1990 р. Литва вже проголосила свою незалежність від СРСР, Латвія і Естонія активно готували відновлення незалежності. 12 червня 1990 р. була прийнята Декларація про державний суверенітет РРФСР.
День прийняття Декларації про державний суверенітет України був оголошений святковим і вихідним на території України. Зазначимо, у першу річницю прийняття Декларації комуністичні лідери урочисто несли квіти до пам'ятників Леніну.
І є всі підстави твердити: якби не ГКЧП, що стало каталізатором проголошення 24 серпня 1991 року незалежності України, то 16 липня досі було б найголовнішим державним святом. Адже за рік після ухвалення Декларації не тільки було реалізовано чимало її засадничих положень (зокрема, ухвалено Закон "Про економічну самостійність УРСР" та постанову про перехід у юрисдикцію УРСР підприємств та організацій союзного підпорядкування, а українські юнаки стали служити у війську на території республіки, розроблявся закон про громадянство), а й прийнято закон про заснування президентської посади та призначено на 1 грудня 1991 року вибори першого Президента України. Тоді ще ніхто не знав, що одночасно з виборами відбудеться Всеукраїнський референдум, який розставить усі крапки в питанні незалежності України.
