Лариса Ніцой: "Я, українка в Україні, цього дзвінка чекала 40 довгих років"

Письменниця Лариса Ніцой опублікувала на свої сторінці у Фейсбук зворушливу історію.

Дзіііінь! Беру слухавку. В трубці молодий жвавий дівочий голос.

- Доброго дня! - життєрадісно. - Магазин Аквалайф. Ви Марія Науменко?

- Добрий день! - усміхаюся в трубку, реагуючи на веселий голос-дзвіночок, не до кінця вловивши, це мене назвали Марією, чи продавчиня представилася Марією.

Тим часом трубка продовжувала радісно щебетати.

- Ви замовляли купальник.

- Ви знаєте, - кажу я, добираючи слова, так не хочеться засмучувати цей голос, - ви мабуть помилилися номером, бо я не замовляла купальника.

- Ви Марія Науменко?

- Ні, я не Марія.

- Вибачте, мабуть неправильно вказали номер.

- Буває. А може це ви мимомолі не ту циферку натиснули. Ви подивіться ще раз уважніше, - заспокоюю і поспішаю запитати, поки в трубці не натиснули "відбій". - Скажіть, а ви звідки дзвоните?

- З Києва!

- Правда?! - щиро дивуюся. - Аж не віриться. А чому ви зі мною не російською говорите?

- У нас, у Києві, всі розмовляють українською! - впевнено каже трубка, ніби пояснює істину малій дитині.

Зворушена, сміюся у відповідь. В душі обнадійливо затріпотіли крильця метеликів. Так хороше на душі від цього несподіваного дзвінка. Знала б ти, дитино, скільки всього хорошого я тобі вже встигла подумки набажати. Кажу в трубку:

- У вас дуже приємний молодий голос! - Вітаю вас із Днем молоді.

- Дякую! - каже дівчачий голос. - А я Вас вітаю з Днем Конституції!..

Я, УКРАЇНКА В УКРАЇНІ, ЦЬОГО ДЗВІНКА ЧЕКАЛА 40 ДОВГИХ РОКІВ.

Джерело.